cropped-licey-logo.png

Нормативно-правова база

Сила «Я» чи втеча від «Я»

Сила «Я» чи втеча від «Я»
Якщо ти в меншості – і навіть в однині, –
 це не означає, що ти божевільний.
Дж. Орвелл
  Уявіть, що перед вашими очима абсолютно очевидна річ: ви з першого погляду чітко усвідомлюєте, де правда, а де блюзнірство. Думка видається непохитно сталою, аксіомою, що твердо впилася у голову. Аж раптом звідусіль починають долинати одностайні діаметрально протилежні гасла, наповнені спокійною впевненістю у тоні та чіткістю у висловлюванні: «Он-де правда, ось! Хіба не бачиш?». За ланцюговою реакцією, такі ж слова з удаваною відчайдушністю підхопили й рідні, колеги, друзі та знайомі – усі, кого ви можете назвати своєю референтною групою, кому довіряєте та на кого рівняєтеся. Ви, знічуючись від сумнівів, запитуєте себе: «У чому справа? Хто з нас сліпий? Вони або я?». Секунди динамічного внутрішнього конфлікту мають два варіанти вирішення: адаптивно розчинитися в масі, з «втечею від волі» та за загальноприйнятими шаблонами неконструктивної моралі назвати чорне білим чи індивідуалістично продовжувати сповідувати власні послідовні погляди, не потребуючи зовнішнього схвалення та не піддаючись вимогам пануючих індивідів стати «гарним матеріалом» для «ліплення у чужих руках».  Оберете ви шлях конформіста чи нонконформіста? 
  З такою дилемою у мініатюрному вигляді та у штучно створених умовах зіштовхнулися й ліцеїсти, що 9 лютого у стінах рідного навчального закладу взяли участь у психологічному дослідженні, метою якого було визначити, наскільки українські підлітки є піддатливими до впливу більшості та чи схильні вони змінювати свою позицію, навіть якщо думка групи є неправильною та якщо реального зовнішнього тиску не існує. 
  Основна вибірка досліджуваних складала 26 осіб, зокрема, учнів 8-ого та 10-х класів, віком від 13 до 16 років. У ході експерименту було отримано такий основний кількісний результат: переважаюча кількість відповідей в експериментальній групі (82%) виявилася правильною, незважаючи на умовний тиск одноголосної більшості, що виголошувала неправильну думку.
  Отож, за допомогою відносно простого методу ми дослідили, як судження більшості впливає на особистість, що переживає найпереломніший час у своєму онтогенезі – етап дорослішання, що характеризується прагненням інтегруватися у світ, орієнтацією поведінки на цінності та норми людськості. Та незважаючи на особливості підліткової кризи, ліцеїсти все ж зуміли протистояти неочевидній соціальній атаці з боку референтної групи, зберігши у своїх рішеннях фундаментальну частину власного «Я», мислиннєвий стрижень, що непохитно вистояв випробування перед обличчям нормативного впливу. 
  На відміну від проведених ще у 50-х роках XXст. дослідах, що ґрунтувалися на схожих засадах, помітним стає значний відхід від гіпотези про слабкодухість особистості на противагу згуртованій групі, що сповідує помилкові ідеали з метою «вирощення» пасивно сприймаючого та пристосовницько безапеляційного фантому, що безумовно схилятиметься перед чимсь «ідейним». Навпаки, перед нами впевнено постає критично мисляча, свідома молодь, яка у період найактивнішого інформаційного тероризму у межах довготривалої гібридної війни, готова виголосити та відстояти власну позицію, а не сліпо підкоритися існуючому стану речей. Це переконання створює міцну віру в повноцінному відкиданню тоталітарних підвалин, що століттями прагнуло витіснити у нас дух інакодумства, та в абсолютному відродженню  українського народу – правдиво НЕЗАЛЕЖНОГО, в усіх сенсах цього слова. І на запитання «Скільки я показую пальців?» – ми і далі, ще з сильнішою впевненістю відповідатимемо –  «чотири!» – навіть, якщо «партія» говоритиме, що їх п’ять.
Галас Ярина, студентка Львівського національного університету ім. І. Франка
філософського факультету,
кафедри психології.

Поділитись цією новиною

Більше новин

День пам’яті Героїв Небесної Сотні

Їх назвали Небесною Сотнею – патріотів України, що загинули в Києві на Майдані, на Грушевського, на Інститутській… Сьогодні ми вшановуємо пам’ять людей, які віддали життя