Голодомор

У 1932-1933 роках радянський тоталітарний режим скоїв один із найжахливіших своїх злочинів — геноцид. Голодомор забрав мільйони життів українців.

Щорічно в четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять жертв Голодомору.

Територією, де люди страждали від штучного голоду, була вся територія радянської України, а також території проживання українців за її межами – Поволжя і Кубані. Масовий голод був також у Білорусі, на Південному Уралі, в Західному Сибіру і Казахстані.

Найбільше українців загинули у сучасних Харківській, Київській, Полтавській, Сумській, Черкаській, Дніпропетровській, Житомирській, Вінницькій, Одеській області, Молдові (частина якої тоді була в УРСР) та Чернігівській області.

У 1932 році для України було встановлено нереальний до виконання план хлібозаготівель у 356 млн пудів хліба. Йшлося про повне вилучення усіх запасів зерна, а потім конфіскацію інших харчів, одягу та майна як штрафу за невиконання плану.

У селян, які не вкладалися в плани хлібозаготівель і боргували державі зерно, конфісковували все інше продовольство.

Політика натуральних штрафів мала змусити селян здати державі начебто приховане від неї зерно, якого насправді не було.
Спочатку каральним органам дозволяли відбирати лише м’ясо, сало і картоплю, однак згодом вони взялися і за інші продукти тривалого зберігання.

У серпні 1932 року під приводом того, що розкуркулені селяни та “інші антисоціальні елементи” розкрадають вантажі з товарних поїздів та колгоспне і кооперативне майно, Сталін запропонував новий репресивний закон про охорону державного майна.
Закон передбачав за такі порушення розстріл з конфіскацією майна, а за пом’якшувальних обставин – 10 років ув’язнення. Засуджені не підлягали амністії.

За каральним документом закріпилася народна назва “закон про п’ять колосків”, оскільки винним у розкраданні державного майна фактично був кожен, хто без дозволу зібрав на колгоспному полі кілька колосків пшениці.

Кремль створив умови життя, розраховані на знищення частини української нації, шляхом повного вилучення всіх продуктів харчування. Постанова ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР від 22 січня 1933 року за підписами Сталіна і Молотова заблокувала українців в межах голодуючої території, заборонивши виїзд із УСРР і Кубані за хлібом. До жодного іншого адміністративного регіону СРСР чи республіки подібного рішення не було застосовано.
Сталінський режим проголосив голод в Україні неіснуючим явищем і на цій підставі відмовився від допомоги, яку пропонували численні неурядові організації, зокрема закордонні українські громади та Міжнародний Червоний Хрест.
Навесні 1933 року смертність в Україні набула катастрофічних масштабів. Пік Голодомору припадає на червень. Тоді щодоби мученицькою смертю помирало 28 тисячі осіб, щогодини — 1168 осіб, щохвилини — 20.

Радянський Союз переконав міжнародну громадськість «не бачити» масового вбивства українців за допомогою пропаганди та підкупів окремих журналістів. Однак були публіцисти, які писали правду. Збереглися звіти послів, дипломатів. Режим ужив заходів, щоб стерти пам’ять про вбивство мільйонів українців, але пам’ять народу є незнищенною, і з становленням незалежності України заборону говорити про Голодомор було зірвано.

Цього року кремль розв’язав проти українського народу чергову війну на знищення і не приховує намірів вчинити геноцид. Сучасні російські воєнні злочинці намагаються повторити в Україні те, що вже робили їхні попередники: тотальний контроль, терор, депортації, вилучення майна та продовольства. Але цього разу їм на заваді стоїть міцний противник, спроможний дати відсіч і зламати плани агресора.
 
Вчитель історії Рибій Н. В. 

Поділитись цією новиною

Більше новин

Всесвітній День ментального здоровʼя

10 жовтня відзначають Всесвітній День ментального здоровʼя. Зараз, перебуваючи у стані постійної невизначеності та переживаючи масштабну кризову подію, що відбувається в Україні, кожен з нас